Джоконда Беллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джоконда Беллі
ісп. Gioconda Belli Pereira
Народилася9 грудня 1948(1948-12-09) (75 років)
Манагуа
Країна Нікарагуа[1][2]
 Чилі[2]
 Італія[3]
 Іспанія[3]
НаціональністьНікарагуанка
Місце проживанняСанта-Моніка
Діяльністьпоетеса, журналістка, авторка щоденника, письменниця, активістка
Сфера роботипоезія
Magnum opusThe Scroll of Seductiond
ЧленствоAcademia Nicaragüense de la Lenguad
РодичіMatías Moldskredd
Нагороди
Сайт: giocondabelli.org
CMNS: Джоконда Беллі у Вікісховищі

Джоконда Беллі (народилася 9 грудня 1948 року в Манагуа, Нікарагуа) — нікарагуанська письменниця, прозаїк і поетеса.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Джоконда Беллі виросла в заможній родині в Манагуа[4], її батько — Умберто Беллі Сапата, брат — Умберто Беллі, нікарагуанський політик і письменник.[5]

Навчалася в школі-інтернаті в Іспанії,[6] закінчила Королівську школу Санта-Ізабель в Мадриді, вивчала рекламу та журналістику в Школі реклами та журналістики Чарльза Морріса Прайса у Філадельфії.[7] Вийшла заміж і народила першу доньку в 19 років, коли повернулася до Нікарагуа.[8]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Беллі розпочала свою кар'єру в компанії Pepsi-Cola як зв'язківець рекламного агентства компанії Publisa, яке потім найняло її на посаду менеджера по роботі з клієнтами.[9] Через одного зі своїх колег по рекламному агентству Беллі познайомилася з Каміло Ортегою, який познайомив її з сандіністами і запропонував приєднатися до групи.[10]

У 1970 році Беллі приєдналася до боротьби проти диктатури Сомоси,[11] присягнувши на вірність руху Леано Ортеги, дружини Каміло Ортеги[12]. Робота Беллі в русі призвела до того, що в 1975 році вона була змушена виїхати до Мексики у вигнання.[13] Повернувшись у 1979 році напередодні перемоги сандіністів,[14] вона стала міжнародним прессекретарем СФНО у 1982 році і директором державних комунікацій у 1984 році. У цей час вона познайомилася з Чарльзом Кастальді, американським журналістом NPR, за якого вийшла заміж у 1987 році.[15] З 1990 року проживає в Манагуа та Лос-Анджелесі. З того часу вона покинула СФНО і стала головним критиком уряду Ортеги.

Письменницька діяльність

[ред. | ред. код]

У 1970 році Беллі опублікувала свої перші вірші в літературному додатку до нікарагуанської газети "Ла Пренса".[16] У 1972 році вона отримала Премію з поезії імені Маріано Фіалоса Хіля від Національного автономного університету Нікарагуа.[17][18]

1988 року книга Беллі "Жива жінка" ("La Mujer Habitada"), напівавтобіографічний роман, в якому вперше в нікарагуанських революційних оповіданнях піднімаються гендерні питання, привернула до неї увагу; ця книга була опублікована кількома мовами й увійшла до списку літератури для читання в чотирьох університетах Сполучених Штатів. Роман розповідає про дві паралельні історії: опір корінних народів іспанцям та сучасний повстанський рух у Центральній Америці, які мають багато спільного: жіноча емансипація, пристрасть та прагнення до визволення. У 2000 році вона опублікувала свою автобіографію, підкреслюючи свою участь у революційному русі, El país bajo mi piel, видану під назвою "Країна під моєю шкірою" у Сполучених Штатах. У 2003 році вона стала фіналістом книжкової премії Лос-Анджелес Таймс.[19] Беллі продовжує публікуватися і вважає, що поезія є її найважливішою роботою. У 1978 році Беллі була лауреатом Премії Каса де лас Америкас.[20] У 2008 році Беллі отримала премію Premio Biblioteca Breve за книгу "Нескінченність на долоні" (El infinito en la palma de la mano), алегорію про Адама і Єву в раю.[21]

Її книга 2010 року була подана на конкурс під назвою "Crónicas de la Izquierda Erótica", але була змінена на "El País de las Mujeres" ("Країна жінок"), оскільки попередня назва була надто схожа на назву книги 1973 року "Poemas de la Izquierda Erótica" ("Вірші еротичної історії") Ана Марії Родас. Книга розповідає про світ, яким керують жінки. У романі письменниця зображує групу жінок, які приходять до влади за допомогою політичної партії під назвою "Партія еротичної боротьби" (Partido de la Izquierda Erótica). Ця назва співзвучна з назвою руху, сформованого жінками у 80-х роках, до якого належала Беллі, і який був названий так на честь твору Родас.[22]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Беллі виступала проти диктатури Анастасіо Сомоси Дебайле. З 1970 року, коли вона почала писати свої вірші і, як і багато інтелектуалів її покоління, вступила до лав Сандіністського фронту національного визволення (FSLN), на той час підпільної і переслідуваної організації, метою якої було повалення режиму Сомоси. Вона була підпільним кур'єром, перевозила зброю, подорожувала Європою та Латинською Америкою, здобуваючи ресурси та поширюючи інформацію про боротьбу сандіністів. Вона стала членом політико-дипломатичної комісії СФНО.[23]

У 2018 році Беллі виступила проти уряду Даніеля Ортеги, який прийшов до влади в результаті виборів 2016 року, і стала активним учасником сандіністського руху за оновлення.[24][25]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://web.archive.org/web/20160401152110/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/gioconda-belli
  2. ↑ а б https://elpais.com/chile/2023-02-23/la-escritora-gioconda-belli-acepta-la-nacionalidad-chilena.html
  3. ↑ а б https://www.elmundo.es/cultura/2024/01/17/65a77583e4d4d8d51c8b457c.html
  4. ↑ Seaman, Donna. Gioconda Belli's life as a Sandinista rebel. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 21 листопада 2007.
  5. ↑ Smith, Calvin L. (2007). Revolution, Revival, and Religious Conflict in Sandinista Nicaragua (англ.). BRILL. с. 15. ISBN 9789047419358. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  6. ↑ Campbell, Duncan (12 листопада 2002). Daughter of the revolution. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  7. ↑ Belli, Giaconda | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 12 жовтня 2021.
  8. ↑ Halleck, Kenia (Winter 2001). Gioconda Belli. BOMB Magazine. 74. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  9. ↑ Belli, Giaconda (2003). The Country Under My Skin. New York: Random House. с. 25. ISBN 0-375-40370-1.
  10. ↑ Belli, Giaconda (2003). The Country Under My Skin. New York: Random House. с. 33. ISBN 0-375-40370-1.
  11. ↑ Authors: Gioconda Belli. Архів оригіналу за 3 травня 2007. Процитовано 14 березня 2007.
  12. ↑ Belli, Giaconda (2003). The Country Under My Skin. New York: Random House. с. 45. ISBN 0-375-40370-1.
  13. ↑ Revista Envío - Women, Poetry, New Nicaraguan Culture. www.envio.org.ni. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 березня 2007.
  14. ↑ GIOCONDA BELLI. www.arlindo-correia.org. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 18 липня 2012.
  15. ↑ criticasmagazine.com – Casino Magazin. www.criticasmagazine.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2007. Процитовано 14 березня 2007.
  16. ↑ Belli, Gioconda (2003). The Country Under My Skin. New York: Random House. с. 37-38. ISBN 0-375-40370-1.
  17. ↑ Biografia de Gioconda Belli. www.los-poetas.com. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 23 жовтня 2017.
  18. ↑ Belli, Gioconda (2003). The Country Under My Skin. New York: Random House. с. 42. ISBN 0-375-40370-1.
  19. ↑ REVOLUTION: A User's Manual. The New York Public Library. Архів оригіналу за 10 червня 2008. Процитовано 13 лютого 2008.
  20. ↑ Comment, opinion and discussion from the Guardian US. the Guardian. Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 28 грудня 2017.
  21. ↑ La escritora nicaragüense Gioconda Belli gana el premio Biblioteca Breve [The Nicaraguan Writer Gioconda Belli Wins the Premio Biblioteca Breve]. El País (ісп.). Madrid. 5 лютого 2008. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  22. ↑ coruña, a (2 жовтня 2014). "Lo que vino después de la Revolución Nicaragüense ha sido decepcionante". La Opinión de A Coruña (ісп.). Процитовано 18 листопада 2022.
  23. ↑ Tiempo, Casa Editorial El (16 жовтня 2016). Gioconda Belli: la escritora rebelde que ya no cree en la lucha armada. El Tiempo (ісп.). Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 14 травня 2020.
  24. ↑ Gioconda Belli: "La gente más de izquierda no está con Daniel Ortega". lamarea.com (ісп.). 27 червня 2018. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 14 травня 2020.
  25. ↑ Tiempo, Casa Editorial El (23 червня 2018). 'Daniel sembró vientos y está cosechando tempestades'. El Tiempo (ісп.). Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 14 травня 2020.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джоконда_Беллі